Переваг доволі дивних сьогодні. Дивнішою мені видається лише модель монетизації Яху, де тих самих двадцять баксів в рік просять за РОР-доступ до скриньки (коли є ІМАР), право автопересилання листів та відсутність реклами (з чим справляється ADBlock).
( Read more... )
Взагалі, зараз про Євро2012 говорити надзвичайно складно. Значно простіше просто “припускати, що...”
Дійсно змістовні тези лунатимуть в липні місяці і дуже вже боюсь того, якшо чесно, шо серед тих речень буде обмаль радісних сентенцій, або, як юні кажуть, – #вапшєпічалька.
Отримавши честь відповідальність представляти сторону інтернет-блогерів, будучи ЖЖшником та гл. редактором brandigo.info, я говорив про наступне.
( Read more... )
Тут і зараз я цілковито не погоджуюсь з цією позицією, але мовчу про це, бо постійно згадую В. Черчилля і його фразу: “Хто не був в молодості лібералом, в того немає серця. Хто до старості не став консерватором, в того немає розуму”. Моє місце в черзі до пенсійного фонду поки далеке від входу, тому маю повне моральне право воліти рівності, справедливості та інших утопій, котрі нам повинен забезпечити соціум. Вільний економічний ринок, чесні політичні вибори, свобода індивідуального самовираження і, як підказують читачі, бла-бла-бла.
( Read more... )
Знаєте той жарт, шо в сантехніка вдома завжди протікають труби, а чоботяр ходить в старому порваному взутті.
Ідентично й в мене, в людини у руках котрої побували десятки ноутбуків й різноманітних ІТ-забавок, досі вдома трьохрічний ПК, котрого, в парі з '3.2-Android`ом вистачає з гооооловою. Я навіть не пригадаю всіх технічних характеристик власного комп'ютера, однак відповім на велику кількість питання категорії: " В мене тут шось глючить, а не знаю шо... Підкажи ".
Все ж, я хочу завести другого ПК-улюбленця і вагаюсь якого саме. Домашній ПК володіє монітором у 19 дюймів, якого навіть й забагато є мені. Серйозно, користування 24-дюймовими моніторами швидше добиває необхідністю намотувати шалені кілометри мишкою, аніж тішить масштабом показаного його численними пікселями.
( Read more... )
Ідентично й в мене, в людини у руках котрої побували десятки ноутбуків й різноманітних ІТ-забавок, досі вдома трьохрічний ПК, котрого, в парі з '3.2-Android`ом вистачає з гооооловою. Я навіть не пригадаю всіх технічних характеристик власного комп'ютера, однак відповім на велику кількість питання категорії: " В мене тут шось глючить, а не знаю шо... Підкажи ".
Все ж, я хочу завести другого ПК-улюбленця і вагаюсь якого саме. Домашній ПК володіє монітором у 19 дюймів, якого навіть й забагато є мені. Серйозно, користування 24-дюймовими моніторами швидше добиває необхідністю намотувати шалені кілометри мишкою, аніж тішить масштабом показаного його численними пікселями.
( Read more... )
Останні два роки популярною стала дискусія на тему того є День Пабєди святом, чи ні.
Звісно, у кожного своя позиція і взагалі неприємно, що людським розумом керує не здорова аналітика, а обраний індивідом стереотип, нав'язаний емоціями. Згадуючи слова "Німеччина" та "Росія", чомсь в першу чергу ми думаємо про Гітлера та Сталіна, а не, до прикладу, про Чайковського й Бетховена. А останні значно більше хорошого зробили для позитивного PR'у власного краю, аніж два тоталітарні вожді.( Read more... )
Звісно, у кожного своя позиція і взагалі неприємно, що людським розумом керує не здорова аналітика, а обраний індивідом стереотип, нав'язаний емоціями. Згадуючи слова "Німеччина" та "Росія", чомсь в першу чергу ми думаємо про Гітлера та Сталіна, а не, до прикладу, про Чайковського й Бетховена. А останні значно більше хорошого зробили для позитивного PR'у власного краю, аніж два тоталітарні вожді.( Read more... )
В ЖЖ ж ти наївно віриш, що твої минулі тексти читають, хоча статистика тверезо стверджує про зворотнє.
Зараз же Гугл в перетворюється в повний аналог Apple, хоча люблять його, власне, за протилежність. Кожен новий крок перетворює нас в користувачів закритого інформаційного середовища. Кожен наступний виток розвитку відмежовує індивіда від поняття Власник профілю до категорії Користувач.
( Read more... )
Тиждень назад мав честь бути присутнім на круглому столі "Журналісти vs. Блогери". То був перший раунд дискусії, однак інформативний.
Мова, в основному, йшла виключно про новини, до яких я маю лише одне відношення – інколи я їх читаю. В цілому ж бо, новинних блогерів мені вельми важко збагнути, адже в рази краще почитати книгу/подивитись фільм/обмінятись реченнями з людиною, аніж за «дякую» робити те, що журналіст вважає своєю буденною і, часом, набридливою працею.
Якщо не помиляюсь, світові тренди блогерства (яке уже вимирає як ті мамонти) полягають в тематичних блогах. Себто площадках тез й дискусій про техніку, мистецтво, стосунки, етцетераблабла. Якщо ж перегортати ряд середньостатисничних ЖЖшок, то вони являють собою копіпаст ЗМІ.
Тому я є прихильником журнальних блогів, якщо це так можна сказати. Ще гірше це можна охарактеризувати як Глянцевий Блог, тобто щоденник стилю lifestyle, lifeskills та іншої краси, яка виникає з споглядання світу індивідом.
( Read more... )
Сьогодні в нас існує велика проблема зневаги людей, яка полягає в неписаному поділі сучасного суспільства на два класи: клас Успішних і клас Смертних. Останні, не багаточисленні індивіди, відносяться із зневагою до Смертних та етикетною терпимістю до собі подібних. Смертні відносяться із ненавистю, заздрістю та підсвідомою повагою до Успішних, цілковито зневажаючи інших Смертних. Якщо два Успішних вважають одне одного конкурентами за місці на самісінькому Олімпі, то два Смертних вважають одне одного Гімном. Все, що їх цікавить, так це вибратись із наявного колектора і стати Успішним, після чого продовжувати зневажати Смертних, але смакувати їхню заздрістю власній величі. На цих китах базується вся проблематика нашого суспільства, як на мене.
Сартр каже, точніш пише, що в жодному випадку не варто займатись літературництвом, а класти на папір думки власне такими ж, якими вони виникають в голові і линуть до стиснутих довкола пластикової трубки пальців правої руки. Особисто я не можу похвалитись такими прямим ефіром графоманства, бо кінцевий дванадцятипунтний Таймс, суттєво відрізняється від переведених ручкою чорних, на матеріал із плоті мертвих дерев.
Сартр каже, точніш пише, що в жодному випадку не варто займатись літературництвом, а класти на папір думки власне такими ж, якими вони виникають в голові і линуть до стиснутих довкола пластикової трубки пальців правої руки. Особисто я не можу похвалитись такими прямим ефіром графоманства, бо кінцевий дванадцятипунтний Таймс, суттєво відрізняється від переведених ручкою чорних, на матеріал із плоті мертвих дерев.
Так от, впевнений, що нашому суспільстві, принаймні баченого мною пострадянському періоду, властива класовість. Я про це уже писав і тільки лінивий не ліпить ярлик "бананова республіка" державі, для якої три десятки років назад банан був аналогічним тютюну іспанцям шістнадцятого століття. Але ця класовість виражається не у грамотній ієрархії, в котрій було б багато несправедливого, але, місцями, розумного, в аспекті розташування громадян. Ні. Ця класовість проявляє себе в абсолютно дивакуватій, мазохістській та фаталістичній формі: устрій "Царі vs. Прості Люди" лобіюють, в першу чергу, самі Прості Люди.
Вдаючись до алегорії, це можна зобразити прикладом Байки Про Мера і Сантехніка.
( Read more... )Вдаючись до алегорії, це можна зобразити прикладом Байки Про Мера і Сантехніка.
Якщо прислухатись до жінок і провести лінію, вийде що у всіх бідах капіталізму винен інстинкт материнства/продовження.
Погляньте, ми на рівні інстинкту обираємо Ту, Яка Зможе Дати Найкраще Потомство, ви обираєте Того, Який Зможе Забезпечити Виводок. Ви показуєте з себе невідомо шо, ми намагаємось угодити тим штукам, просто того шо жінка перебирає всіх в пошуках достойного батька, а чоловік добивається оптимальної матері їх майбутніх дітей.Тобто жодної меркантильної користі - одні біологічні потреби.
( Read more... )
I fade out again...
Radiohead
Сьогодні зранку в шоу “Підйом” одна пані психоаналітик доволі красиво і лаконічно відповідала на запитання щодо інтернету, як другої реальності. Особисто я противник того ярлика, в аспекті ідентичності, – і Там і Тут є я, який має ОЕ в плеєрі і share`ить його в фейсбуці. Є я, який думає про певні речі і друкує ті ідеї в статусах. Є я, який відпочиває десь і потім ділиться враженнями.
Все ж, як і абсолютно всі середньо-статистично-морально здорові люди, інколи потрапляю в капкан інтернету-альтернативи. Це не є щось новаторське, адже здавна люди шукали способи короткострокових втеч від реальності, які полягали в читанні літератури, походах до театрів, до кіно і, звісно, в алкоголізмі вони активно полягали. Мабуть, ті самі Великі Філософи ввійшли в історію лиш тому, що проміняли реальність на світ власник думок та ідей. Тоді чому К’єркегор – це круто і шановливо, а школяр в інтернеті – якесь неповнолітнє нещастя?
Звісно, річ в стереотипах. Окрім того, надзвичайну роль у всіх внутрішніх проблемах людини відіграє зовнішнє. Це теж зрозуміло. І це далеко не екзистенціалізм, заснований Сереном К’єркегором. Уже неодноразово в бесідах за чашкою кави, або пластиною клавіатури, я обговорював з людьми такі моменти, як Сприйняття. Сприйняття – дуже дурна штука, яка жорстокіше будь-якого тоталітарного устрою паскудить індивіда, адже якщо вас не Сприймають – це халепа. Ви не зможете нормально працювати, відпочивати і вести світські бесіди. Люди володіють власним набором лекал та лінійок, під які вони завжди будуть вас підлаштовувати, а, у випадку невідповідності тим шаблонам, – цькувати.
( Read more... )
Прецедент з виходом журналу Esquire в Україні російською мовою, що рівно рік назад вчинив й Forbes, заставив ще раз задуматись над власним сприйняттям російської мови в українській державі. І, головне, людей, котрі спілкуються нею.
Особисто я, до прикладу, на коментарі російською завжди відписую російською, оскільки виходжу з простої логіки, що раз людина на україномовний текст дає російськомовний коментар, значить вона слабо володіє мовою автора, в силу чого висловлює думки власною. Себто, писали білоруською – відповідав білоруською, англійською напишете – те саме вчиню. Благо, гуглопереклад дозволяє навіть на мандариновому відповісти, а моєю метою є не розпалення ворожнечі будь-якого характеру, а обмін думками й позиціями.
Але в чому саме той момент і фішка, що громадянин однієї країни розмовляє мовою іншої?
Особисто я, до прикладу, на коментарі російською завжди відписую російською, оскільки виходжу з простої логіки, що раз людина на україномовний текст дає російськомовний коментар, значить вона слабо володіє мовою автора, в силу чого висловлює думки власною. Себто, писали білоруською – відповідав білоруською, англійською напишете – те саме вчиню. Благо, гуглопереклад дозволяє навіть на мандариновому відповісти, а моєю метою є не розпалення ворожнечі будь-якого характеру, а обмін думками й позиціями.
Але в чому саме той момент і фішка, що громадянин однієї країни розмовляє мовою іншої?
( Read more... )
Poll #1826728
Open to: All, detailed results viewable to: All, participants: 59
Користуюсь
View Answers
| Тільки VK, FB немає |
   7 (11.9%) |
| Тільки FB, VK немає |
| 10 (16.9%) |
| Більше VK, FB досить рідко |
| 19 (32.2%) |
| Більше FB, VK досить рідко |
| 17 (28.8%) |
| Інше |
| 6 (10.2%) |
автор
berezhansky
- Andrew Berezhansky
